Операція "Валькірія"

Зі всього, що я б хотіла подивитися в кіно до наших кінотеатрів доповз тільки цей фільм.

Мені досить сподобалося. Ввесь час не покидало відчуття, що в них повинно вийти. Хіба може не вийти? І знаєш, що таки не вийшло, що таки провалився замах, але є якась частина тебе яка думає: "ну як же, ну як же? Як можна було вижити після такого?" Я ввесь час думала, а що було б якби той замах вдався, думала про те яка велика роль випадковості, велика роль однієї людини в тому, що відбувається, думала про те як можна було жити тоді.

Що доброго в фільмі? Добре, що вони не перетворили цього не мелодраму і не розповідали слізної історії про сміейне життя, розбите кохання...Це було б зайве. Що вони розказали так це складну, напружену історію однієї людини. І те, що нам показують то уривки, то всього лише миті, натяки, а ввесь той час, те напруження, страх за себе і за своїх рідних треба було витримати, пережити, кожен день, кожну секунду. Просто в голові не вкладається як люди могли спромогтися на таке. Як люди могли жити в таких умовах і наважитися на бунт. Все це дуже відчуваєш поки дивишся фільм.